За останні декілька століть бронезахист зазнав відчутних змін: від уже полегшених металевих кірас до сучасних бронежилетів з керамічними плитами. Еволюція спорядження відбувалась разом із розвиткою оборонного виробництва: поява нових видів зброї вимагала створення кращої амуніції.
Від сталевих обладунків до сучасних бронежилетів
Перші «розробки» індивідуального захисту зʼявилися тоді ж, коли і перші «інструменти» — каміння та палки. І процес розвитку їх був нерозривним: нова зброя вимагала нового захисту. Перші сталеві обладунки почали зʼявлятися приблизно в V—IV ст до нашої ери — давні греки використовували для цих цілей зокрема і бронзу. Приблизно в той же період у Римі війська носили кольчугу — залізну сорочку. Безумовно, на той час це було ефективне та в певному сенсі технологічне рішення.
Від перших сталевих засобів індивідуального захисту до появи першого (якщо можна його так назвати) військового бронежилета минуло понад 25 віків! І от, наприкінці ХІХ століття, американський лікар Джордж Гудфеллоу виявив, що складена у декілька разів шовкова хустка може призупинити пістолетну кулю. Удосконаливши систему, священик українського походження Казимир Зеглен за декілька років запатентував свій шовковий бронежилет.
Згодом, вже на початку ХХ століття, взявши за основу виріб Зеглена, його колега, винахідник Ян Щепаник, удосконалив технологію додавши до шовку тонкі сталеві листи. Кажуть, цей винахід врятував життя самого короля Іспанії Альфонса XII, захистивши від уламків гранати під час замаху.
Революція у захисних матеріалах: кевлар, поліетилен, кераміки
Спроби застосувати композити для виготовлення бронезахисту були здійснені ще за часів Першої світової війни, однак перша керамічна бронесистема зʼявилась аж у 1963 році. Річард Кук від імені аерокосмічної корпорації Goodyear запатентував керамічну бронесистему з оксиду алюмінію на підкладці зі скловолокна.
А на початку 1970-х компанія DuPont запатентувала балістичну тканину Kevlar. І вже за декілька років компанія Second Chance Body Armor започатковує індустрію виробництва легких бронежилетів, створивши перший повністю кевларовий бронежилет.
І вже наприкінці на початку 1990-х років фірма HONEYWELL розробила новий матеріал – надвисокомолекулярний поліетилен (НВМП). Легкий, гнучкий, надзвичайно міцний та стійкий до зовнішній впливів. Його застосування дозволило суттєво зменшити вагу протиуламкових панелей. Бронежилети з такими броньованими елементами були вперше застосовані у 1996 році під час бойових дій в Югославії
Як змінився підхід до захисту у військових за останні десятиліття
Одним із найважливіших факторів, що впливав на процес створення та розвитку вітчизняних ЗІБЗ у визначений період був історичний досвід. Зокрема досвід війн середини і кінця XIX століття сприяв розумінню необхідності оснащення піхоти протиуламковими засобами захисту.
Сьогодні вимоги до балістичного захисту — вищі, а ресурсів для його створення — більше. Тепер виробники, зокрема і ми, мають змогу розробляти та виготовляти спорядження, що матиме і високий клас захисту, і невелику вагу водночас. НВМПЕ та керамічні композити вже майже витіснили сталь, а балістичні тканини, типу Cordura чи Oxford, дозволили виготовляти міцні та довговічні бронежилети.Сучасне виробництво дозволило також змінити і конфігурацію бронежилетів: вони можуть бути анатомічні, прихованого носіння, модульні, полегшені тощо.
Прогноз на майбутнє: які технології можуть з’явитися?
Упродовж усього періоду розвитку галузі прослідковується тенденція — зменшення ваги та посилення захисних властивостей. Перше необхідне для ефективності тих, хто цю броню використовуватиме, адже залишатися боєздатним в 50-кілограмових обладунках, мʼяко кажучи, важко. Друге — власне основна функція індивідуального захисту. Адже розвиток зброї змушує людство шукати шляхи, як від неї боронитися.
І якщо конструкція броньованих виробів залишалась плюс-мінус сталою, то проривними відкриттями ставали матеріали, що їх використовують для виготовлення броні.
Концепцій та розробок, що вже сьогодні існують, не можуть не вражати! Наприклад, нещодавно Університет Кента розробив революційний матеріал TSAM (Talin Shock Absorbing Materials). Його протестували надзвуковими ударами швидкістю понад 1,5 км/с. TSAM не лише поглинув удар уламків, але й зберіг снаряди після удару! Тож, цілком ймовірно, що вже незабаром зʼявиться новітня куленепробивна броня.
Водночас фахівці Університету Північної Кароліни (США) розробили сталевий пінометал зі сталевою ж матрицею, уклавши його між верхнім керамічним шаром і тонким нижнім шаром алюмінію. Пінометал товщиною менше 2,5 см зупиняє бронебійні кулі калібру 7,62 мм, після яких на задній поверхні залишається лунка менше 8 мм.
Університет Райса та Університет Нью-Йорка проводять спільні експерименти з відстрілів листів графена. Очікується, що броньовані вироби з цього матеріалу будуть значно міцніше кевларових і в поєднанні з керамічними елементами даватимуть справді приголомшливий результат.
